Поезія, Творчість

Холодне світло монітора…

22 Переглядів |

Хлодне світло монітора…
Обличчя рідне, дороге…
І голос мами із далеку
Хвилює й обійма мене.
Як справи, доню?
Добре все, у тебе?
Гаразд усе, Проблем нема,
А якщо й будуть, то не страшно,
Повір мені – я впораюсь сама…
«Ну як тобі сказати, мамо,
Що в школі геть усе погано,
Навчання в голову не йде
Від класної отримала догану,
І однокласники образили мене.
І як мені все це набридло,
І поділитись нема з ким:
Моя бабуся добра й мила,
Та світ для неї мій чужий.
Як пояснити, моя мила,
Заплутане життя моє?
Тебе немає, хто підтрима,
Пораду дасть і обійме?
Всього не скажеш монітору,
І хвилювать нащо тебе:
Адже ти на чужині, мамо,
І знаю: любиш ти мене.
Але буває так самотньо,
І серце так бува болить,
І, як ніхто не бачить, плачу…
Тобі про все це говорить?
Я сильна, мамо! Все здолаю:
Не перший рік – все вирішу сама.
Та як же інколи я хочу
Твоїх обіймів і тепла.
Щоб погляд твій не з монітору,
А мені в душу зазирав.
Про все це я не скажу, мамо…»
То ж добре все?
Так-так, бувай…
Погасло світло монітора,
Дівчина, знітившись, сидить,
Вона була щаслива щойно,
Матусю бачити, хоч мить.