Сценарії для шкільного театру

Вовк і семеро козенят

720 Переглядів |

Вовк і семеро козенят

(за мотивами народної казки)

Дійові особи:

  1. Ведучі
  2. Коза
  3. Вовк
  4. Сулейман
  5. Семеро козенят.

Ведучий:

У містечку лісовому

На тихій галяві

Жила коза з козенятами

Семеро їх мала.

Ведучий:

Жили весело і дружно

У своїй хатині,

Та як водиться настала

Для них зла година.

Ведучий:

Сіромаха Вовк угледів

Цю сім”ю щасливу,

Кругом хатки походжає

І ковтає слину.

Ведучий:

Та не знає, як добратись

До малят козиних –

Дуже пильно доглядає

Мати їх дбайлива.

Ведучий:

Вовк і так, і так вертівся.

І таки підслухав –

Підікрався до вікна,

Нашорошив вуха

Велучий:

Чує : коза промовляє

До своїх діточок

 Коза:

Будьте дітки вдома –

Я лілу в садочок.

Погуляю, попасуся,

Молочком там запасуся.

Ви ж сидіть собі тихенько,

Грайтесь в купочці гарненько.

Двері міцно зачиніть

Та нікого не впустіть

Козенята по черзі:

  • Йди,матусю,будем тихо.
  • Не накликати щоб лихо.
  • Будем гратись як завжди
  • Йди собі,матусю, йди.
  • Коза:

А коли повернусь з гаю,

Я вам пісню заспіваю.

Як почуєте її,

Двері відчиніть тоді

Коза співає:

Козенята мої милі,

Хвостики і шийки білі,

Двері швидко відчиніть.

Бо не вовк це, не ведмідь –

Повернулась мама ваша,

Буде сир і буде каша.

Молочка я принесла –

Відчиняйте, дітвора.

Коза:

Все, малята, зрозуміли?

Ну пішла – пора до діла.

Ведучий:

Малюки самі зостались.

І не те щоб полякались,

Та сидять собі тихенько,

Разом граються любенько:

Ведучий:

Хто у шашки , хто у шахи,

Дехто заходивсь читати.

А найменьше із нудьги

Підійде туди-сюди.

Ведучий:

Не прийма його ніхто.

Воно ж вкуталось в пальто

В шафі хатку збудувало

І собі тихенько спало

Ведучий:

Вовк, іще той лобуряка,

Поки що минає хату :

План у нього інший є –

За козою в гай іде

Вовк:

О, здоров була,кума!

Як ся маєш, як діла?

Коза:

Ану , вовче, йди з дороги,

Бо скуштуєш мої роги

Вовк:

Ну чого ти розійшлася?

Я ж по доброму, кумася.

Бачу важко як тобі

Управлятися з дітьми.

Я – один, і ти – одна.

Може, б якось-то, кума,

Разом легше було б нам

Дати раду малюкам.

Коза:

Та ти, вовче, з глузду з”їхав,

Де ти взявсь мені на лихо?

Що надумав? Курям сміх,

Щоб козла та до капусти?..

Вовк:

А щоб було тобі пусто-

Начиталися казок,

Не підпусте до діток,

Та нехай собі як знає,

Я своє ще наверстаю.

Пісню знаю я твою

І діточок надурю

Ведучий:

Посміялася коза,

Далі в гай собі пішла.

Ох, якби ж то воно знати,

Де соломки підіслати.

Ведучий:

Повернулася б додому,

Й не було б тоді нічого.

Де там – пісеньку співає

І травичку знай щипає.

Коза співає:

Зелена травичка,

Джерельна водичка,

Я даремно не сиджу –

Гарна молодичка.

Буде діткам на вечерю

Молочка напиться.

Ведучий:

Вовк тим часом, не зіває,

До хатинки завертає.

Козенята там малі

Бешкетують із нудьги.

Ведучий:

Пострибали по кроватях –

Пил стовбом стоїть у хаті.

По підлозі, наче сніг,

Пух і пір”ячко лежить.

Ведучий:

Ну а що ж – гуляють діти,

Більше нічого робити.

І у мить оцю щасливу

Під вікном щось заревіло .

 

Ведучий:

Враз в хатинці тихо стало –

Козенят щось налякало.

Та не щось, а вовк затятий

Кличе козенят, як мати.

Вовк співає:

Козенята мої милі,

Хвостики і шийки білі.,

Двері швидко відчиніть,

Бо не вовк це, не ведмідь –

Повернулась мама ваша:

Буде сир, і буде каша.

Молочка я принесла,

Відчиняйте, дітвора.

Козенята по черзі:

  • Та й дурний ти, дядько вовк
  • Заревів неначе чорт
  • Хіба ж мама так співає?
  • Голосок тоненький має.
  • Ми хатинки не відчиним
  • Іди геть собі, вовчино
  • Спробуй сунься волохатий
  • Уперіщимо лопатой.
  • Ведучий:

Як то кажуть – поспішиш –

Лиш людей ти насмішиш.

Так оце і з вовком стало,

Бо терпіння бракувало

Ведучий:

Дуже вже хотів бандит

Козенят переловить

Свій талант не врахував

І впросак оце попав

Ведучий:

Де ж подівся наш штукар

Поки я мораль читав

Думаєте в коваля?

Ні, по ярмарку ґуля.

Ведучий:

З ніг ізбився неборака

Між прилавками шмигати

Як усього тут багато

Перелічувать не варто.

Ведучий:

Та потрібного немає

Ледве вовк вже шкандибає

Пощастило харцизяці –

Голос він почув у лавці.

Сулейман:

Завітайте, завітайте –

Мою лавку не минайте.

Продаються голоси –

Тенора, альти, баси.

Від сопрано до фальцета,

Без усякого рецепта.

Ведучий:

Очі вовк підвів до неба.

Вовк:

О, нарешті те , що треба.

Дайте, дядечку, швиденько

Голосок мені гарненький.

Сулейман:

А який тобі потрібен?

Вовчий, лев”ячий, пташиний,

Голубиний, солов”їний.

Може, б ти хотів павлінний?

Вовк:

Ні, мені, щоб, як коза,

Своїх діток зазива.

Сулейман:

Ось, будь ласка, три копи.

Ведучий:

Голос в руки вовк вхопив.

Три копи дістав з кишені,

Подає купцю у жмені.

Сулейман:

Вовче, ти не сумнівайся

Будеш мекати як мамця.

Щоб ти знав – у Сулеймана

Чесно все і без обману.

Вовк:

Добре, добре…

Ведучий:

Вовк сказав і тягу дав.

Голос вправив, і до хати

Наш добрався неборака.

На вікно поставив лапи

і ну пісеньку співати.

Вовк співає:

Козенята мої милі,

Хвостики і шийки білі.,

Двері швидко відчиніть,

Бо не вовк це, не ведмідь –

Повернулась мама ваша:

Буде сир, і буде каша.

Молочка я принесла,

Відчиняйте, дітвора.

Козенята по черзі:

-Ну ти, вовче, і дурний!

-І кого ти надурив?

  • Лапи виставив свої
  • У матусі не такі
  • В мами ніжнії копитця
  • А у тебе он когтища.
  • Гей, малий, подай лопату,
  • Будем вовка лупцювати.

Ведучий:

Лупить вовк себе по лапах

Знов підставивсь бідолаха.

Та нічого – зліші будем

Ви посмійтеся покуда.

Ведучий:

І на ярмарку щодуху

Знов понісся відчайдуха.

Лавку швидко віднайшов,

Не постукавши війшов.

Вовк:

Сулеймане, гей, агов,

Я до тебе знов прийшов.

Сулейман:

Що, пан Вовче, тобі треба?

Все, що хочеш є у мене.

Вибирай – все на вітрині

Що б хотів придбати нині?

Вовк:

Почекай, віддишусь трішки.

Дай мені козячі ніжки.

Сулейман:

Ніжки? Козячі ? Бери.

Тільки все-таки скажи,

Що ти, Вовчику, задумав?

Так, цікаво, що то буде?

Вовк:

Із Варварою цікавой

Ти, напевне, чув що стало?

Тож тихесенько сиди –

Не далеко й до біди.

Ведучий:

Ось вам Вовк, яке загнув,

По дорозі аж загув.

Знову він біля хатини –

Принесло в лиху годину.

Ведучий:

Ніжками на підвіконня став

Пісню мами заспівав.

Вовк співає:

Козенята мої милі,

Хвостики і шийки білі.

Двері швидко відчиніть,

Бо не вовк це, не ведмідь –

Повернулась мама ваша:

Буде сир, і буде каша.

Молочка я принесла,

Відчиняйте, дітвора.

Козенята по черзі:

-Ой. матусенька прийшла

-Пісеньку свою співа

-Ніжки мамині в вікні

-То біжіть же відчиніть.

-Почекайте, може, Вовк

-До хатинки знов прийшов?

-Що ти? Голос, ніжки мами

-Відкидайте швидше штабу.

Ведучий:

Хитрий Вовк, що і казати,

Відчинили козенята.

Вовк вривається в кімнату, Козенята ледь живі

Сипонули – хто куди.

Ведучий:

Що тут почалося в хаті

Важко навіть розказати

Лемінт,визки, шум і гам

Гуркіт, тріскіт, та-ра-ра-рам.

Ведучий:

Козенята хоч злякались,

Вовку в лапи не давались:

Хто вхопив сковороду,

Хто лопату, хто мітлу.

Ведучий:

Добре сірому дісталось

Сміло всі оборонялись.

Ведучий:

Та всеж вовк є вовк, малята –

Половив він козеняток

У мішок сердешних склав

І додому тягу дав.

Ведучий:

Правда всих не полічив

І одного залишив.

Ведучий:

Воно в шафі спершу спало,

Звідти все й спостерігало.

А тепер на самотині

Чека маму у хатині.

Ведучий:

Ось коза верта весела –

Буде діточкам вечеря.

Підійшла лиш до забору,

Щось у серці закололо.

Ведучий:

Двері настіж. В хаті тихо,

Чи не сталося тут лихо?

А як в хату увійшла,

Обімліла, ледь жива.

Коза:

Козенята мої милі,

Хвостики і шийки білі.

Де ви, дітки, мої любі?

Привела я вас на згубу.

Що робити тепер мушу?

Заберіть і мою душу.

Ведучий:

Коза плаче і страждає,

Як їй будь тепер не знає.

Все утратила у мить.

Як їй жити? Що робить?

Ведучий:

Тут найменше вибігає,

Матір пестить, обіймає.

Коза:

– Хто це? Хто це наробив?

Козеня:

Вовк усіх нас надурив.

Під вікном співав як ти.

Потім всих переловив.

В шафі лише я сховався.

Коза:

Ну, Вовчище, начувайся

Оце ти в халепу вскочив.

Твій кінець надходить, Вовче.

Ведучий:

Що козі іще втрачати –

Діточок йде виручати.

Ведучий:

Не позаздрю я злодюзі

Буде йому по заслузі.

Ведучий:

А сердега і не знає,

Що на нього вже чекає.

Клопіт зовсім інший в нього

А підглянем, що він робить.

Ведучий:

Думу думає, гадає

По кімнаті походжає.

Вовк:

Козенят я половив,

Шкода зразу не поїв.

А тепер, де їх подіти?

Як не як, а таки діти.

Треба чимось годувати,

Доглядати, розважати…

І по черзі поїдати.

Може зразу всіх поїсти?

Ні, боюся переїсти.

Ведучий:

А тим часом козенята

Дірочку знайшли в заплаті.

Радощам межи немає –

Потихеньку виповзають.

Ведучий:

Оце так недбалим бути –

Можна всього так позбутись.

Ведучий:

Чує Вовк щось не ло ладу,

Повертається, а ззаду

Йде до бою підготовка –

Козенята йдуть на вовка.

Ведучий:

Ще й на дворі голоси:

Коза:

Вовче, Вовчику, сюди.

Я – знедолена матуся

Ось з тобою розберуся.

Де подів моїх малят?

Ну! Виходь на битву, (гад) кат!

Ведучий:

Заметався Вовк по хаті

Козенята раді-раді.

Козенята по черзі:

  • Що тепер робити будеш?
  • Битись з матінкою мусиш.
  • Що злякався? А ну з хати!
  • Чи нам тебе випихати?
  • Не пручайся, не впирайся –
  • Йди з матусею змагайся.

Ведучий:

Знає Вовк що не до діла –

Коза дуже озвіріла.

Вмерти за дітей готова,

А що Вовкові із того?

Ведучий:

Помирати він не хоче !

Жалко шкури, жаль і очі

Лапи, ребра, вуха, хвіст –

Вискочив і втік у ліс.

Ведучий:

Тут сімейка вся зраділа:

Всі живі, здорові тілом

Вовк покараний ізнову .

Йде коза з дітьми додому.

Закінчилися напасті

І кінець приходить казці.

Епілог

Вовк:

Хепі енд! Усі зраділи.

І нікому нема діла

До голодного вовка.

Тільки де ж моя вина?

Утворила так природа –

М”ясоїдна я порода.

Чом ніхто із вас не плаче,

Коли м”ясо їсть кроляче,

Чи гусяче, чи куряче?

Тільки Вовк у вас бандит!

Ох ви, люди, майте стид.

Та я знаю, що зроблю –

В зоопарк тепер піду.

Щоб мене прогодувати,

Доведеться забивати

Чи кроля, чи козеня,

Тільки зроблю це не я.

А хто буде винуватий?

Ви подумайте, малята.

Ну а я пішов. Бувайте!

Та злим словом не згадайте.

Ведучий:

Хто чекав таку розв’язку?

Як закінчувати казку?

Хто правий? Хто винуватий?

Де мораль тепер шукати?

Ведучий:

Хай вже так усе і буде,

А мораль знайдуть і люди.

КІНЕЦЬ